Історія народження Рівненського міського будинку культури
1945 року сталася велика подія - був утворений Рівненський обласний відділ у справах культурно-освітньої роботи, перейменований 1953 року в обласне управління культури. На той нас йому підпорядковувалося понад 30 районних відділів культури і стільки ж районних будинків культури. Однак у ті повоєнні роки в Рівному не було ні міського відділу культури, ні міського будинку культури. Всі функції координації роботи культосвітніх закладів тут здійснювали обласні установи.
Упродовж 1952-1954 років керівництво обласного управління культури і особливо тодішній його начальник Григорій Гапончук. вельми інтелігентна і освічена людина, наполегливо ставили питання перед владою про необхідність відкриття в обласному центрі будинку культури, в якому можна було б зосередити всю культурно- масову роботу міста, методично впливати на установи культури, що виникатимуть у майбутньому на підприємствах, в установах, створити зразкові колективи художньої самодіяльності і на їх базі розгорнути дозвіллеву і виховну роботу з молоддю міста.
18 січня 1954 року обласна Рада депутатів трудящих своїм рішенням зобов'язала Рівненський міськвиконком відкрити такий закладу Рівному. Минув рік, а відповідного приміщення віднайти не вдалося.
І ось нарешті виконком міської Ради своїм рішенням від 28 січня 1955 року відкрив міський будинок культури в приміщенні на вулиці Міцкевича, 32 Це був ще досить міцний одноповерховий з широкими вікнами будинок, який до війни належав українській православній церкві Св. Юра. Після проголошення радянської влади на Західній Україні у вересні 1939 року церква була націоналізована і передана у власність. щойно створеному обласному будинку народної творчості. Дзвіниця, що була невід'ємною частиною ансамблю, була ліквідована і колишня церква стала світською спорудою Під час окупації тут знову проходили богослужіння, а з 1944 року приміщення таки залишилося за обласним будинком народної творчості.
Оскільки його працівники, через від¬сутність достатньої мережі сільських клубів, ще не розгорнули на повну силу свою діяльність, міська влада Рівного за погодженням з обласним управлінням культури підселила сюди новостворений будинок культури. На посаду директора був призначений колишній танцюрист ансамблю "Українське Полісся” Макаров Микола Олексійо-вич з наданням йому права першого підпису на всіх банківських і грошових документах.
Будинок, в якому, за свідченням мешканців міста, знаходився обласний будинок народної творчості й міський будинок культури
Ось саме із цього часу міський будинок культури почав свою біографію, будучи приймаком в оселі ОБНТ, а щоб ціп остаточно не потрапив у повну залежність до обласних культурологів, міськвиконком відразу ж відкрив міському будинку культури кредит на перший квартал 1955 року в сумі 10 тисяч карбованців, з них майже 4 тисячі - на заробітну плату. Було дозволено директорові Миколі Макарову провести капітальний ремонт господарським способом за кошти, пе¬редбачені кредитом, в частині будинку, що належала МБК Це було кілька невеличких кімнат, що стали слугувати кабінетами для творчих працівників і комір-чинами для культінвентаря.
У приміщенні, що належало тепер двом установам, була невеличка зала, де колись проходили богослужіння. Зараз вона була обвішана червоними транспарантами з популярними на той час ленінськими гаслами на кшталт "Мистецтво належить народові” та портретами вождів. У залі було близько 80 стареньких крісел. Тут проводилися різні заходи: репетиції гуртків, семінари клубних працівників області, лекції, тематичні вечори, концерти.
Функції обласного будинку народної творчості розповсюджу вались на існуючу на той час мережу сільських клубів. Його працівники, а це були методисти з різних жанрів художньої самодіяльності і клубної роботи, працювали на всі райони області, надаючи їм методичну і практичну допомогу у створенні колективів, проведенні масових культурно-освітніх заходів. А діяльність міського будинку культури була зосереджена на створенні клубів на території міста з подальшим наданням їм такої ж допомоги. А тому керівники обох установ та їх працівники, вважаючи свою роботу спільною, дружно співіснували, а в разі необхідності підстраховували одне одного.
Невдовзі в місті з явилось два клуби на околицях міста — в Тинному та Новому Дворі. Вони розмістилися в пристосованих приміщеннях, які серед людей мали іронічну назву дядькова хата Господарями клубів призначалися люди, що не мали спеціальної освіти, а просто мали хист до співів чи грали на якомусь музичному інструменті. Тому існували формально, демонстративно відчиняючи двері своїх закладів лише тоді, коли мали відбутися танці.
Історичні події та перебіг кадрі, що відбувався в Рівненському міському будинку культури можна ознайомитися нижче по тексту в книзі: Анатолія Дацкова "Творчих щедрот оберіг"
На сучасному етапі Рівненський МБК перебуває в стані оновлення:
Логотип МБК Такі ми є!
Книга:
Анатолія Дацкова "Творчих щедрот оберіг"
Історія створення Рівненського міського будинку культури
Та його діячі