«Полісянка» подарувала глядачам прем’єру

і вийшла на сцену з чудовим оркестром

Не буває пророків у власній домівці? Трапляються! У Рівному, наприклад, є ансамбль «Полісянка». В Україні, в країнах Європи, Азії та обох Америках «Полісянку» добре знають і шанують. Що вже казати про республіки колишнього Союзу.

Цієї весни рівнянам відверто пощастило – у свої піввіку «Полі­сянка» обдарувала земляків цілою низкою концертів. Аудиторією була здебільшого молодь: школярі та студенти, для яких виступи славетного колективу стали відкриттям. А завершилася серія «домашніх» виступів першої травневої суботи на сцені палацу культури «Текстильник».

Репертуар «Полісянки» – запальні, іскрометні, вигадливі українські танці – хореографи визнають за еталон. Поліський танок «Дівчина Уляна» записав у 1901 році фольклорист Юрій Цехмейструк у селі Мале Вербче. 1959 року танець отримав сценічне життя завдяки «Полісянці».

Як живуть (чи жили ще донедавна) поліщуки на своєму Поліссі, чим вони дихають? «Полі­сянка» розповіла про це чудовими номерами. Досхочу розважаються («Козачок», «Шалантух», «Ремінець», «Ой, там, на точку…»), закохуються («Поліські вечорки»), бува, що й трохи посумують («Перепілонька»), та головне – спромагаються зберегти в собі козацьку силу й велич (славнозвісний «Гопак»). Це – вже відомі композиції. А прем’єрою сезону стали «Любоньки» – сучасний синтез місцевої автентики і вимог сценічного мистецтва щодо виразності й видовищності.

Та найприємніше, що «Полі­сянка» знову вийшла на сцену із власним оркестром. Дзвінкоголосі цимбали, баяни, скрипки, барабани і пересмішливий бас не тільки акомпанували хореогра­фічним композиціям, а й зірвали оплески в інструментальному номері. Після недовгого періоду виступів під монотонні фонограми стало очевидно, що для колективу такого рівня, як «Полі­сянка», оркестр не розкіш, а необхідність.

Концерти «Полісянки» ніколи не видаються розтягнутими. Цей теж закінчився на високій ноті – немовби обірвався на найцікавішому. Артистів проводжали оплесками. А квітами їх щедро засипали шанувальники, друзі й навіть сам міський голова Володимир Хомко.

Сергій СНІСАРЕНКО
Фото Анатолія МІЗЕРНОГО